Luke 19

Ісус у гостині в Закхея

1І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н. 2І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, — 3бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст. 4І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити. 5А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“ 6І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю. 7А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“ 8Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“. 9Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів. 10Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“

Притча про десять мін срібла

11Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер. 12Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись. 13І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін ▼

▼Міна — фунт срібла, 100 драхм.

, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“. 14Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“. 15І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув. 16І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“. 17І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“. 18І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“. 19Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“. 20І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці. 21Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“. 22І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. 23Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“ 24І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“. 25І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“. 26Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має. 27А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“. 28А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

Славний в'їзд Ісуса в Єрусалим

29І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав, 30наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть. 31Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“. 32Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав. 33А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“ 34Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“. 35І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса. 36Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі. 37А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, 38кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“ 39А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“ 40А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“

Ісус плаче за Єрусалимом

41І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним, 42і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. 43Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди. 44І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.

Очищення храму

45А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в, 46до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“. 47І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити, 48але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.